Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) "225" Криворізької міської ради

  





Сторінка психолога

  

Сторінка психолога

 

 

практичний психолог: Зайцева Олена Олександрівна

стаж роботи - 6 років

 

 

 Основний принцип роботи "не зашкодь"

 

Практичний психолог закладу :

 

- керується етичним кодексом психолога;
- дотримується педагогічної етики;
- будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри в тісному співробітництві з усіма 
учасниками педагогічного процесу;
-підвищує рівень психологічних знань вихователів, батьків, дітей;
- постійно підвищує свій професійний рівень.

 

Основні завдання психологічної служби закладу:

 

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.  

 

 

                    

           

 

 

            

 

 

                  

 

 

                  

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ

 

ДІТЕЙ ДО ДНЗ

 

Адаптація або пристосування організму до нових умов включає широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки життєвих обставин.
Для малюка дитячий садок — це новий, ще невідомий простір, нове оточення і нові стосунки; потрапивши сюди, дитина змушена до всього пристосовуватися. Для того, щоб сформувалися механізми саморегуляції, які дозволять малюку пристосуватися до нових умов, дитині потрібно відчувати себе захищеною.
Добре, коли малюк починає відвідувати дитячий садок на початку нового навчального року, тобто у серпні-вересні. По-перше, влітку майже всі діти оздоровлюються: проводять багато часу на свіжому повітрі в селі чи біля моря. Повітря, сонце, вода, фізична активність і вітаміни підвищують запас міцності дитячого організму, що дозволяє легше подолати майбутні ви­пробування в період адаптації.
По-друге, у вересні ще досить тепло, багато овочів і фруктів. Час негожої погоди, мокрого взуття й осінніх застуд ще не настав: є шанс, що малюк встигне пристосуватися до нового способу життя перед тим, як оточуючі почнуть чхати і хворіти. Тож в інтересах здоров'я дитини батькам варто планувати початок відвідування дитячого закладу саме на кінець серпня — початок вересня.
Є різні думки з приводу того, в якому віці дитині краще починати відвідувати ДНЗ. Досвід роботи та спостереження вихователів дає можливість стверджувати: оптимальний вік початку відвідування дитячого садка 2-3 роки. Як правило, це пов'язане з тим, що діти, яким ще не виповнилося двох років, не вміють самостійно користуватися ложкою, одягатися, користуватися туалетом тощо. До того ж вони у дитсадку частіше хворіють, адже що молодша дитина, то слабша її імунна система. Крім того, науковці довели, що саме у 2—3 роки збільшується витривалість клітин кори головного мозку та здатність до концентрації нервового збудження. Тому малюк у цьому віці вже може довше зосереджуватися на одному виді діяльності (завданні або грі) і менше стомлюється, готовий бути бадьорим і активним усі 6—7 годин, до й після денного сну. Доречно зазначити, що в малюка вже є потреба й можливість 
присвятити цей час спілкуванню не тільки з батьками, але й з іншими дорослими людьми або дітьми.
За спостереженнями психологів, найбільш критичний вік для адаптації — від 9—10 місяців до 1 року 6 місяців і від 3 до 3,5 років. Але можна впевнено стверджувати: ніхто не знає малюка краще за батьків. Якщо обставини дозволяють, батьки можуть віддавати в садочок дитину в будь-якому віці, керуючись своєю інтуїцією та враховуючи індивідуальні особливості малюка.
Етапи адаптації
У процесі адаптації дитини до умов ДНЗ дослідники виокремлюють кілька основних етапів:
«Буря» — комплекс зовнішніх впливів спричиняє бурхливу реакцію та сильне напруження дитячого організму. Підвищується збудливість, тривожність, можуть зростати агресивність, заглиблення в себе, часто спостерігаються поганий сон, апетит, настрій. Тривалість цього етапу — від 2—3 днів до 1—2 місяців;
«Буря затихає» — період нестійкого стану, коли дитина шукає оптимальні варіанти реагування на впливи: намагається взаємодіяти з однолітками, стає більш активною, зацікавленою, врівноваженою. Тривалість — від тижня до 2—3 місяців;
«Штиль» — період відносного пристосування до нових умов. Дитина починає засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, виявляти під час занять ініціативу. При цьому суттєво зменшується захворюваність, поліпшуються сон, апетит, настрій. Сприятливий період для розвитку всіх психічних процесів. Тривалість цього етапу — від 2—3 тижнів до 6 місяців.
Супровід новоприбулих дітей
У технології супроводу новоприбулих дітей «Сходинками адаптації» були враховані зазначені періоди адаптації. Окрім цього ми спостерігали й аналізували поведінку дітей ясельної групи, що дозволило виокремити й описати етапи адаптації дітей раннього віку до ДНЗ, характерні для більшості малят.
На першому етапі майже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері, психологічний дискомфорт. Мабуть, немає жодного малюка, який не страждав би через роз­луку з рідними. Діти відмовляються від спілкування, іграшок, хворобливо реагують на розставання з батьками — плачуть, роз­лучаючись і зустрічаючись із ними. У групі поводяться неспокій­но, часто вередують, постійно запитують про маму, просяться додому, можуть відмовлятися від їжі; буває так, що дитину нічим не можна заспокоїти. Заняття і групові ігри, організовані вихователем, дітей не цікавлять, вони не зауважують яскравих іграшок, які знаходяться у групі, віддаючи перевагу своїй улюб­леній іграшці, принесеній із дому. До однолітків і вихователя ставляться байдуже або стороняться їх.
На другому етапі діти з безлічі незнайомих дорослих виділя­ють для себе вихователя. Вони починають реагувати на ласку і пропозиції погратися, 
звертаються до нього за допомогою і підтримкою, якщо виникають труднощі при виконанні ре­жимних процедур або якщо щось не виходить. Малюки хочуть, щоб вихователь їх утішив, коли вони сумують за домівкою і за мамою: діти прагнуть постійного фізичного контакту, хочуть отримувати увагу й ласку, позитивну оцінку своєї діяльності, впевненість у тому, що батьки все-таки прийдуть. Дитина може постійно ходити за вихователем, який підбадьорює дитину, за­певняє її, що мама обов'язково прийде, залучає малюка до своїх справ — просить допомогти прибрати іграшки або принести книжку, щоб почитати її з іншими дітьми. Як правило, діти охоче виконують такі прохання.
На третьому етапі діти починають користуватися іграшками, що є у групі, досліджувати незнайомі предмети й навколишнє оточення. Малюки активно привертають увагу вихователя, прагнуть залучити його до своєї діяльності, якщо виникають труднощі під час гри, звертаються за допомогою, відгукуються на пропозиції погратися разом. На даному етапі діти включа­ються у групові рухливі ігри й заняття.
На останньому етапі малюки починають цікавитися іншими дітьми, потребують спілкування з ними, прагнуть привернути до себе увагу товаришів, утримати її, посміхаються при зу­стрічі з ровесниками, заглядають в очі, пропонують іграшки. Діти починають гратися з однолітками, емоційно висловлюють­ся, кривляються, наслідуючи інших, отримуючи задоволення від таких забав. З'являються вибіркові симпатії до певних дітей. Малюки починають помічати смуток, радість інших дітей, емо­ційно співпереживають, якщо комусь боляче.
Зазначені періоди адаптації проходять усі, хто прийшов у дитячий садок, але тривалість етапів у кожного інша. Дитина швидко й безболісно може адаптуватися до ДНЗ, а може надовго зупинитися на певному етапі.
Ступені адаптації
Залежно від тривалості адаптаційного періоду та поведінки дитини можна виділити різні ступені адаптації малюка до до­шкільного закладу.
Легка (фізіологічна, природна) адаптація — поведінка дитини нормалізується протягом 10—15 днів. Дитина вливається в но­вий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, коли йде в 
дитячий садок. Такі діти, як правило, рідко хворіють, хоча в період адаптації «зриви» все ж таки можливі.
Середня адаптація — поведінка дитини нормалізується протя­гом 15—30 днів. Малюк худне, хворіє, але не важко, без усклад­нень; більш-менш терпимо переносить «походи» в дитячий садок, може інколи недовго поплакати. Як правило, у цей час захворювань уникнути не вдається.
Важка патологічна адаптація — триває від 2 місяців і більше. У цей період у дитини спостерігаються погіршення апетиту, аж до повної відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви й вередування. Крім того малюк дуже часто хворіє (хвороба нерідко пов'язана з неба­жанням дитини йти в дитячий садок). Такі діти в колективі відчувають себе невпевнено, майже ні з ким не граються.
Причини важкої адаптації
Причинами важкої адаптації до умов дошкільного закладу можуть бути:
Несформованість позитивного настановлення на відвідування дошкільного закладу (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ДНЗ. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем.
Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини необхідних практичних умінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми — вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом.
Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з'являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати.
Відчуття дискомфорту, якщо режим удома і в садочку кардинально 
відмінний у часі та послідовності.
Адаптація дітей до дошкільного закладу завжди була й лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. Адже характер пережитих емоційних станів у ранньому віці впливає на успіхи й невдачі не тільки найближчого періоду шкільного життя, а й дорослого життя в майбутньому, оскільки емоційна пам'ять фіксує позитивний чи негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають стосунки дитини зі світом.
Умови успішної адаптації
Щоб перший день відвідування дитячого садка пройшов успішно, необхідно:
Батькам не хвилюватися й не демонструвати свою тривогу напередодні відвідування ДНЗ, адже тривога і неспокій батьків передається дітям. Відвідувати ДНЗ лише за умови, що малюк не хворіє.
Батькам розповісти вихователю про індивідуальні особливості дитини, що їй подобається, що ні, які вміння і навички сформовані, якої допомоги потребує дитина.
Педагогам важливо знати про методи заохочення і покарання, які використовуються в сім'ї.
Особливо важко переносять діти розлуку з батьками, якщо їх приводять до 8 години ранку і залишають до вечора. У перші дні відвідування дитсадка батьки не повинні залишати дитину одну, необхідно побути з нею деякий час. 
Доцільно у перші дні приводити дитину тільки на прогулянку, де умови нагадують домашні, тут дитині легко зорієнтуватися, простіше познайомитися з вихователем та іншими дітьми.
Звиканню до нових умов сприяє можливість «інтимізувати» обстановку, принести з собою свої іграшки. Улюблена іграшка захопить увагу дитини і 
допоможе їй відволіктися від розлуки із близькими. Педагоги і батьки мають умовити дитину залишити іграшку переночувати в садку і на ранок знову з нею зустрітися. Нехай іграшка ходить у ДНЗ разом із малюком щодня і знайомиться там з іншими дітьми. Батькам слід дізнатися, що з іграшкою відбувалося ь дитячому садку, хто з нею дружив, хто кривдив, чи не було їй сумно. Таким чином, батьки дізнаються багато про перебіг адаптації малюка.
Батькам слід увесь час пояснювати малюку, що він для них залишився, як і раніше, дорогим і улюбленим.
Перший тиждень перебування дитини в яслах проходить дуже емоційно, тому дорослим, тим, хто оточує дитину вдо­ма та у дитсадку, потрібно запастися терпінням. Найчастіше у такій ситуації батькам здається, що поведінка дитини рап­тово міняється — малюк стає вередливим, вечорами можуть бути несподівані істерики із приводу і безпідставні, скандали, що супроводжуються криком, плачем, киданням 
предметів і качанням на підлозі. Деякі батьки можуть хвилюватися, побачивши таку різку зміну в поведінці дитини, і звину­вачувати в цьому дошкільний заклад. Але причини в тому, що адаптація малюка до дитсадка — це великий стрес для дитини, її нерви напружені, тому потрібна розрядка. Крім того, в оточенні сторонніх дитина часто стримує негативні емоції, тому виливаються вони у присутності батьків лише ввечері вдома.
Як допомогти дитині адаптуватися до ДНЗ
Створити спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї, берегти ослаблену нервову систему малюка. У ДНЗ і вдома не збільшувати, а зменшувати навантаження, на якийсь час припинити походи в цирк, театр, у гості. Скоротити перегляд телепередач.
Не реагувати на витівки малюка і не карати за капризи. 
Батькам не залишати дитину в дитячому садку на цілий день! Перший тиждень — на 2—3 години, потім час необхідно поступово збільшувати до 5—6 годин.
Батькам слід гратися з дитиною, використовуючи домашні іграшки, у гру «Дитячий садок», де одна з іграшок буде дитиною. Простеживши, що «робить» ця іграшка, що говорить, допомогти дитині знайти іграшці друзів. Вирішенню проблем дитини сприятиме орієнтування гри на позитивні результати.
Із самого початку батькам слід допомогти дитині легко увійти до дитячого садка. Адже вона вперше в житті розлучається з домівкою, з батьками, віддаляється від них, хоч і на кілька годин.
У перші дні відвідування садка батьки не повинні залишати дитину одну одразу, краще, щоб малюк сам відпустив маму або тата. Розлучаючись, батькам варто пообіцяти, що вони неодмінно повернуться за малюком. Мамі й татові потрібно постійно говорити дитині, що вони її люблять.
Коли зранку батьки приводять малюка у ДНЗ, вихователі мають допомогти їм попрощатися з дитиною легко і швидко. Звичайно, батьки турбуються про те, як буде їхньому малюку в дитсадку, але довгі прощання зі стурбованим виразом об­личчя стривожать дитину, і вона довго не відпускатиме тата чи маму.
Необхідно й у вихідні дні дотримуватися такого режиму дня, як і в дитячому садку!
9. Не можна «кутати» дитину, одягати її слід відповідно до температури у приміщенні дитячого садка.
Якщо малюк важко розлучається з матір'ю, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок батькові.
Батьки не повинні допускати перерви у відвідуванні дитсадка — тиждень удома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися, але й продемонструє
йому, що є інший варіант, якого можна всіма силами добиватися, це може перерости у серйозні нервові захворювання і розлади.
12. У деяких випадках потрібна консультація фахівця, а якщо малюк не адаптується до нових умов протягом року, можливо, краще припинити відвідувати дитячий садок. Навіть у цьому випадку необхідно ретельно стежити за станом дитини, щоб пізніше, коли прийде час іти до школи, не було подібних проблем.
Показники адаптованості дитини раннього віку до ДНЗ:
у дитини немає негативних емоцій (плачу, вередувань, негативних реакцій тощо);
діяльність малюка відповідає віковим критеріям;
дитина спокійно переходить від одного стану до іншого (від неспання до сну і навпаки), від одного виду діяльності до іншого;
у дитини гарний апетит, глибокий спокійний сон;
малюк бере активну участь у всіх режимних процесах, позитивно ставиться до них.

 

Психічне здоров'я  

 

Здоров'я - це стан цілковитого фізичного, психічного і соціального добробуту.

 

Пошуки способів зміцнення здоров'я дітей особливо актуальні в наш час, який позначений постійними стресами, хвилюваннями, негараздами. Дуже важливо дбати про здоров'я на ранньому етапі життя дитини.
Здоров'я людини більше ніж на 50 % визначається рівнем життя, на 20 % — умовами довкілля, на 20 % — спадковістю і лише на
10 % — охороною здоров'я у медичних закладах.
Батьки мають значну увагу приділяти стану здоров'я дітей, стежити за їхнім розвитком, харчуванням, дотриманням режиму дня.

 

Психічне здоров'я — доволі нове поняття,

 

  деякі критерії психічного здоров'я, а саме:
•відсутність виразних психічних порушень;
•певний резерв сил, завдяки якому людина може подолати несподівані стреси або ускладнення;
•рівновага у відносинах людини з довкіллям, гармонійні взаємини між ними та суспільством.
 Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту. Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно впливають на їхній психічний стан. 

 

Памятайте,що:

 

позитивні емоції — вагома частина загального психічного розвитку дитини;
• дотримуйтеся режиму дня — запоруки фізичного і психічного здоров'я малюка;
• велика кількість любові, загальна атмосфера родинного спокою і щастя впливатиме на вашу дитину благодійно;
• будьте уважними до своєї дитини, помічайте, схвалюйте і підтримуйте кожне її досягнення;
• заохочуйте активність дитини до всього нового, створюйте їй умови для пізнання навколишнього світу;
потурбуйтеся, щоб дитина споглядала хороші картини, слухала приємну музику.

 

Здоров'я дітей у наших руках. Частіше покладайтеся на свою любов та інтуїцію, не розв'язуйте власних проблем за рахунок психічного здоров'я дітей.

 

                                                             

 

         

             

           

           

           

 

 

 
Ключові зміни в психологічному й особистісному розвитку дітей на різних
вікових етапах.

 

Молодший дошкільний вік (3-4 роки)
1.​ Усвідомлення свого «Я», своєї індивідуальності й виникнення потреби у визнанні себе іншими в тривалому кризовому періоді 3-х років.
2.​ Вияв ініціативи й активне прагнення самостійності в тонуванні, у побуті й інших видах діяльності.
3.​ Сензитивний період розвитку образного мислення (весь дошкільний вік).
4.​ Розвиток допитливості й психічних процесів дитини.
5.​ Сензитивний період розвитку активної мови-діалогу з дітьми й дорослими з коротким монологом.
6.​ Розвиток уяви (відтворення побаченого або почутого в малюнках і переказах) і основ творчої уяви, що виявляються в реальному житті у вигляді дитячих фантазій.
7.​ Активне нагромадження сенсорного досвіду дитини (колір, форма, розмір).
8.​ Засвоєння дитиною елементарних морально-етичних норм поведінки в колективі на тлі емоційно-вольової нестійкості та ситуативності поведінкових реакцій.
Новотвори: нездоланне прагнення дитини до спілкування і спільної діяльності з однолітками, перехід від гри поруч до гри разом. Основний зміст рольової гри дитини: відтворення реальних дій дорослих людей із предметами.

 

Дитина 4 років повинна вміти та знати:
§​ Ім’я, прізвище;
§​ ім’я матері, батька, братів, сестер, бабусі, дідуся;
§​ скільки років (сказати, або показати на пальцях);
§​ показувати, або й самостійно називати пори року (може знати тільки контрастні: зима, літо); їх характерні ознаки;
§​ основні кольори (червоний, зелений, синій, жовтий, білий, чорний);
§​ геометричні форми (круг, квадрат, трикутник);
§​ рахувати у межах 4 (як правило чотирьохрічні вже рахують до 5 і далі);
§​ називати підсумкове число; мати поняття про число у межах 4;
§​ диференціювати поняття більше - менше; зрівнювати (порівнювати) суміжні кількості за інструкцією: В кого більше; В кого менше; Зроби щоб було однаково - порівну, скільки в однієї людини, стільки ж і у другої повинно бути.
1. Спрощення інструкція:
- Що з твоїми (або з моїми паличками) можна зробити, щоб було в нас однаково, порівну?
2. Спрощення інструкції:
- Скільки в тебе (або в мене)...(паличок)? Зроби, щоб і в мене було стільки ж.
3. Спрощення інструкції:
- Скільки в тебе? Зроби, щоб і в мене було-3 (2).
§​ виконувати математичні операції без опори на конкретний матеріал у межах 1-4 на додавання по 1; у межах 3-2 на віднімання по 1;
§​ володіти узагальненням на побутовому рівні;
§​ вибирати предмети однієї групи серед інших. Більшість дітей вже можуть виключати (вилучати) зайву картинку за інструкцією: Що тут не можна назвати одягом, (посудом); що тут не посуд;
§​ розуміти зміст сюжетної картинки (простої або з нескладним прихованим змістом);
§​ складати образну розрізну картинку з 2-3 частин (картинка розрізана вертикально, горизонтально);
§​ збирати пірамідку (5 кілець) з урахуванням розміру кілець;
§​ складати матрьошку (5 місць).
§​ вміти розповідати казки «Ріпка», «Колобок», «Курочка Ряба», додержуючись послідовності подій;
§​ розповідати невеликі вірші про іграшки, тварин та ін.

 

Ключові зміни в психічному й особистісному розвитку (4-5 років)
1.​ Активне формування особистісних рис дитини, розвиток і вияв позитивних і негативних рис характеру, закладених у період кризи 3 років.
2.​ Якісні зміни у встановленні взаємин з однолітками, прагнення спільних видів діяльності, активне засвоєння норм і правил соціально-суспільних взаємин.
3.​ Розвиток культури спілкування з дорослими, уміння слухати й чути співрозмовника, вести активний діалог.
4.​ Сензитивний період виникнення й розвитку сюжетно-рольової гри, основним змістом якої є моделювання взаємин між людьми, прагнення об'єднання в ігрові підгрупи по З-5 осіб під час творчої взаємодії з дорослим.
5.​ Бурхливий розвиток допитливості, прагнення пізнавати нове.
6.​ Поява передумов логічного мислення в елементарній дослідницькій діяльності, проведеної дітьми за власною ініціативою з метою пізнання світу (досліди й експерименти з природними об'єктами, самостійні висновки).
7.​ Активний розвиток, вияв інтересів і здібностей дитини. Прагнення самореалізації та вдоволення особистісних домагань.
8.​ Початковий етап формування довільних форм запам’ятовування й розвитку творчої уяви.

 

Дитина 5 років повинна вміти та знати:
§​ Ім’я, прізвище, по батькові: скільки років, ім’я матері батька та інших членів родини, друзів, знайомих, виховательки дитячого садка та ін. Де та ким працюють батьки;
§​ назвати пори року, їх послідовність, характерні ознаки (дитина може сплутати осінь з весною за назвами);
§​ основні кольори, деякі відтінки;
§​ геометричні форми (круг, квадрат, трикутник, прямокутник);
§​ рахувати у межах 5 (як правило рахують до 10 вже); називати підсумкове число, мати поняття про число у межах 5;
§​ диференціювати поняття більше-менше; зрівнювати (порівнювати суміжні кількості за інструкцією;
§​ В кого більше, менше? Зроби порівну, однаково.
§​ Якщо виникають труднощі, дається інструкція, як для 4-річної дитини. При необхідності інструкція спрощується.
§​ виконувати математичні операції без опори на конкретний матеріал у межах 5 на додавання та віднімання по 1 (як правило, вміють додавати і по 2);
§​ володіти узагальненням;
§​ виключити четверту зайву картинку за інструкцією: Що тут зайве; що не підходить до усіх цих предметів? Якщо дитина зазнає труднощів, інструкцію спрощують, як для дитини 4 років: «Що тут не посуд? не одяг? або Що не можна назвати посудом?»
§​ Розуміти, пояснити сюжетну картинку з прихованим змістом;
§​ скласти розрізну картинку з 3-4 частин (картинка розрізана вертикально, горизонтально);
§​ збирати пірамідку (7 кілець) з урахуванням розміру кілець;
§​ скласти матрьошку (5-7місць);
§​ розповідати вірші про тварин, іграшки, сім’ю, пори року;
§​ розмовляти фразами, правильно їх оформлювати;
§​ розповідати казки, переказувати невеличкі нові оповідання...
§​ мати віковий словниковий запас;
§​ не порушати структуру складних спів:
§​ чисто вимовляти всі звуки мови (крім звука «р», бо він може сформуватися після 6 років);
§​ бути працездатною, уважною, мати хорошу пам’ять, віковий інтелект;
§​ бути активною, емоційною.

 

Ключові зміни в психічному й особистісному розвитку дітей (5-6років)
1.​ Взаємна оцінка діяльності й поведінки однолітків і оточення як основа формування адекватної самооцінки.
2.​ Розвиток пізнавальної активності й стійкого пізнавального інтересу як фундаменту майбутнього навчального мотиву.
3.​ Формування довільної регуляції діяльності й емоційно-вольових рис.
4.​ Орієнтування в розумінні соціальних ролей і соціальних норм поведінки.
5.​ Якісні зміни в розвитку розумових операцій.
6.​ Поява активної монологічної мови й ділового спілкування.
7.​ Новотвори: розвиток творчої уяви, підпорядкованість мотивів діяльності.  

          \

 

Відповіді на дитячі запитання

   
   

Хто придумав панамки?

Мою панамку зробили в Панамі?
Таке запитання поставив я мамі.
Вона відказала, що начебто ні!
То звідки панамка, скажіть ви мені?

 

 

Існує думка, що панамки «прийшли» до нас із держави Панама. Насправді панами привозять з країни Еквадор. Цікаво, що головні убори, які ми називаємо панамами, на справжні панами взагалі не схожі. Еквадорські солом»яні панами виготовляють тільки вночі, коли стає холодніше й волокна можна сплітати особливо щільно. Коштують вони досить дорого. А називати панамами їх почали, імовірно, через те, що інженери, які працювали на будівництві Панамського каналу, привези із собою кілька таких зразків.

 

Чому коник зелений?

Конику маленький,
Чому ти зелененький?
Траву і листя любиш -
Себе в траві загубиш.

 

 

Коник зелений, щоб птахам і різним хижакам було складніше помітити його в зеленій траві, адже він зовсім не захищений.

 

 

Навіщо собака висолопує язик?

Свого маленького Дружка
Не можу виховати я:
Під час спеки Дружок звик 
Усім показувать язик.
Навіщо песик робить так?
Не розумію я ніяк!

 

 

Будь – який, навіть найвихованіший пес висуває язик, коли йому стає спекотно. Людина, наприклад, позбувається зайвого тепла за допомогою виділення поту через потові залози. У собаки вони розташовані тільки на носі й підошвах, тому тіло охолоджується завдяки випаровуванню слини з поверхні язика. Чим тварині спекотніше, тим частіше вона дихає, широко розкривши пащеку.

 

 

Чому світлячки світяться у темряві?

З ліхтариком летить жучок,
Це – маленький світлячок.
Де ліхтарик він бере
З яким у темряву іде?

 

 

Світлячки вдень сплять, а вночі ведуть активний спосіб життя, тому й світяться в темряві. Для цього в них на черевці є спеціальний орган, що виробляє світло. Таку незвичайну здатність називають біолюмінесценцією.

 

 

Чому павук не потрапляє у свої сіті?

Павучок маленький,
Робітник гарненький
Сітки розставляє,
На здобич все чекає.
А в сітку не потрапить сам 
Не вірю я таким дивам!

 

 

Павук плете два види павутини: липку, у яку потрапляють різні комахи, і не липку. Він добре знає, де розташовані безпечні ділянки, і, причаївшись на одному з них, терпляче чекає жертву. До того ж лапки павука виділяють маслянисту речовину, завдяки якій вони не приклеюються до павутини.

 

 

Чому ялинка взимку й улітку одним кольором?

Зелена красуня у лісі зростає,
І сукню зелену вона не міняє.
Весь рік зеленіє на щастя малечі,
Чому так буває, цікаво, до речі?

 

 

Восени всі дерева скидають своє листя, а лісові красуні – ялина й сосна – так і стоять упродовж зими зеленими й ошатними. Правду говорять: узимку й улітку одного кольору. Насправді хвоїнки–голки - це видозмінені листки. І все ж таки хвойні дерева змінюють своє зелене вбрання, але роблять це дуже повільно. Для того щоб змінилися всі старі голки, повинно минути близько 9 років.

 

 

Навіщо павичеві такий хвіст?

У павича хвіст великий за спиною,
Яскравий, блискучий, неначе картина.
Свій хвіст павич усім покаже,
Та навіщо йому такий хвіст – не розкаже.

 

 

Гарний хвіст із візерунками у вигляді очей мають тільки самці павичів. Саме його павич демонструє перед самкою в період залицяння, водночас танцюючи, а потім займається пошуками частування для пави в траві. Хоча багато хто звик уважати, що чудове пір,я є хвостом павича, але це не так. Воно належить до нижньої частини тулуба й спини, а сам хвіст, розташований за ними, підтримує їх. Однак власник хвоста – віяла, що може змінювати колір, має недолік – неприємний голос, що нагадує скрип незмазаних коліс воза.

 

 

Чи можна прорити Землю наскрізь, щоб вийти на її іншому боці?

 

 

Чомусь це запитання цікавить майже кожну дитину, щойно вона починає розуміти, що наша Земля має форму кулі.

Для відповіді на це запитання доречно виконати хоча б схематичний рисунок або скористатися картинкою «Наша Земля в розрізі» з енциклопедії. Отже, так. Земля складається з різних порід. Уявімо собі, що ми винайшли величезний – величезний екскаватор. Починаємо копати. Най верхній шар, що можна навіть помацати руками, досягає 32—48 км. Це земна кора. Тут наш екскаватор із роботою цілком впорається.

Земна кора є досить твердою, але рити її можна. Але ж на Землі не скрізь суходіл. Під океанами такий шар становить усього 5-8 км. Отже , наш екскаватор продовжує копати. Далі йде мантія Землі. Це ще 2880 км(ого!). Між іншим, ученим ще не вдалося проникнути на таку глибину.

У самому центрі Землі знаходиться ядро Землі. Це ще 3200 км. Тут уже копати неможливо. Чому? Тому що ядро Землі складається здебільшого з розплавленого заліза й нікелю й має центр із твердого металу. На ядро тисне величезна маса, через цей тиск температура дуже підвищується. Тому в центрі землі не просто тепло, але й жахливо спекотно – 2760 – 7060 *С. поки людина ще не придумала такі технології,що допомогли б їй прорити Землю наскрізь.

 

 

Що таке веселка?

 

 

Сонячне проміння проходить через дощові краплі, заломлюється й відбивається на протилежній стороні неба у вигляді величезної різнокольорової дуги. Нам тільки здається, що сонячний промінь білого кольору. Насправді він увібрав у собі всі кольори. І побачити цю комбінацію можна тільки тоді, коли є дощ і сонце.

Щоб побачити веселку, необхідно обов,язково знаходитися між сонцем і дощем. Причому сонце повинно бути позаду, а дощ – спереду. Сонце, наші очі й центр веселки мають знаходитись на одній лінії! Якщо сонце високо в небі, провести таку пряму лінію неможливо. Ось чому веселку можна спостерігати тільки зранку або ближче до вечора.

Якщо розглядати веселку з ілюмінатора літака, то вона виглядає замкненим колом. Іноді на небі виникає ще й додаткова дуга, де кольори вибудовуються у порядку, зворотному порядку кольорів першої веселки, а іноді й третя, і четверта. Веселку можна спостерігати навіть у бризах водоспаду, морського прибою, але щоразу для цього необхідно, щоб Сонце було у спостерігача за спиною.

 

 

Чому бувають день і ніч?

 

 

Для відповіді на це запитання вам глобус і звичайна настільна лампа. Лампа , як ви вже здогадалися, виконувати роль Сонця. Обертаючи глобус, покажіть дитині, як Земля обертається навколо своєї осі. До речі,не забудьте пояснити, що таке вісь. Це уявна лінія, що проходить через центр планети.

Отже Земля обертається навколо своєї осі. Повний оберт вона робить за 24 години, тобто за одну добу. Покажіть дитині на глобусі, де ви живете, поставте там прапорець. Поки сторона Землі ,на якій ми живемо, обернена до Сонця, у нас день. Щойно Земля повертається, сонячні промені припиняють до нас потрапляти, настає ніч.

Коли у нас наступає день, на іншому боці Землі ніч, і люди лягають спати. І навпаки, коли ми спимо, на іншому боці Землі – день.

 

 

Чому діти ростуть , а дорослі – ні?

Їм цукерок я багато,
Хочу вирости, як тато.
Але діти всі, мабуть,
Не від солодощів ростуть.
Поясніть скоріш мені,
Чом я росту, а тато – ні?

 

 

У перші тижні життя дитини її кістяк майже цілком хрящовий. Дитина швидко росте, і всередині її хрящових «костей» з*являються острівці справжньої твердої кістки, які щороку збільшуються, а хрящові – зменшуються. До 22 – 25 років утворюються суцільні кості кістяка, які вже не ростуть. Таким чином, поки росте кістяк – росте й малюк, а дорослі вже виросли, тому більше вже не ростимуть.

 

 

Чому буває холодно, коли дме вітер?

В літню спеку вітерець
Дуже люблять малюки,
А зимою лютою - навпаки.
- Чому влітку був він милий? – 
Вас питають малюки, 
А зимою став суворим навпаки?

 

 

Дійсно, улітку вітерець приємно освіжає, допомагаючи перенести спеку, а взимку холодить. Відбувається це тому, що тіло в холодну погоду втрачає значно більше тепла. Чим вітер сильніший, тим більша кількість повітря встигає стикатися зі шкірою й більше тепла віднімається. Але є й інша причина. Наша шкіра завжди випаровує вологу. Для цього їй потрібне тепло, яке віднімається від тіла й від того шару повітря, що до нього прилягає. Якщо повітря нерухливе, випаровування відбувається повільно. Але якщо до шкіри потрапляють нові порції повітря, то відбувається інтенсивне випаровування, що вимагає великої витрати тепла, що відривається від нашого тіла.

 

 

Тополиний пух: що це?
У парку дерево росте,
Мені спокою не дає.
Кажуть, пух цей дивний, білий
Зробила тополя, а не півень.
І не качка, не індик.

   

Дійсно,це пух тополі, точніше його дрібного насіння, в основі якого є пучок численних тонких шовковистих волосків.

Звісно, дітям подобається ніжний білий пух. Його хочеться брати до рукі грати з ним – підкидати й спостерігати за його падінням або обвалювати в ньому пластилінові вироби, наприклад робити пухнастого сніговита, ягничку, зайчика.

Але на жаль, для деяких людей пух небезпечний, тому що на ньому осідає пил, що викликає алергію.

 

Чому кішка так часто вмивається?

КОТЯЧА ГІГІЄНА
Киця лапкою вмивається – 
Киця снідати збирається.
Ні, все зовсім навпаки 
Вже поснідав сірий кіт.

 

 

Дійсно, кішки часто вмиваються.Вони вилизуються, коли проснуться, до й після прогулянки, після їжі та в інший час.Справа в тому, що представники сімейства котячих постійно злизують із себе нестільки бруд або крихти від їжі, скільки власний запах. Їм це необхідно, тому що вони мисливці. Адже якщо той,на кого вони полюють, відчуває їх запах, то вони залишаються голодними.

 

 

Чому кропива обпікає?

Кропива, кажуть обпікає 
Себе зірвать не дозволяє.
Може поруч з нею пічка?
Сірники, а може, свічка?
То чому ж вона у 
Сльози викликає враз?

   

Дійсно, кропива робить опіки: нам боляче, потім з*являється невеликий пухир, що починає чесатися. Це від того, що листя й стебла кропиви вкритих безліччю пекучих волосків. У них є клітини, що містять їдку речовину. Коли ми торкаємося листка, волосок проколює шкіру, верхня його частина відламується, і в ранку потрапляє вміст.

Контакт зі звичайною кропивою не становить небезпеки ані для людини, ані для тварини. Подразнення й біль минають досить швидко, тим більше, якщо прикласти до постраждалого місця аркуш щавлю.

Кропива дуже корисна рослина. У багатьох країнах її вживають у їжу людини й тварини, а також використовують як ліки. З коріння кропиви отримують жовту фарбу, а з листя і стебел – зелену. З волокон «рами»(китайської кропиви) роблять тканини,тасьму, мотузки й нитки.

 

 

Чому я гикаю і як позбутися гикавки?

Зі мною сталася біда –
Почалася гикавка.
Запивав її водою – 
Все одно вона зі мною.
Рахував я і купався –
З гикавкою залишався.
Дихав глибоко, журився,
Вже боротися втомився.
Зможе хто допомогти
Гикавку перемогти?

   

Чому починається гикавка, не знає ніхто, але вона нападає на дітей навіть у материнській утробі. Найчастіше гикавка виникає, якщо квапливо їсти, коли через стравохід проходять досить великі шматки їжі, унаслідок переїдання, незручної пози, переляку, а також у малюків, коли вони мерзнуть. Водночас відбувається подразнення діафрагми – основного м*яза, що працює під час дихання. Коли вона скорочується, легені раптово всмоктують повітря. Проходячи через різко звужену голосову щілину в гортані, повітря видає звук «гик».

Під час гикання людина фактично не дихає, тому що голосова щілина захлопується.

Люди вигадали безліч способів, щоб позбутися гикавки, але гикавка, як правило, за кілька хвилин припиняється сама по собі. Однак у виняткових випадках гикавка може тривати тижнями, місяцями і навіть роками!

Позбутися гикавки можна, якщо гарненько потягнутися, глибоко вдихнути й затримати подих або глибоко й повільно дихати, випити води невеликими ковтками, з*їсти ложку цукру не запиваючи водою.

 

 

Звідки зранку беруться крапельки 
на траві?

 

 

Ці крапельки називають росою.

Звідки ж вона береться? Можливо, роса, як і дощ, випадає з неба? У повітрі навколо навколо нас міститься волога у вигляді дрібних крапельок. Причому в теплому повітрі її більше, ніж у холодному. Якщо повітря стикається з холодною поверхнею, то волога, що міститься в ньому, осідає на цій поверхні.

Температура поверхні, на яку випадає роса, повинна бути нижчою ніж певна величина. Синоптики називають таку температуру «краплинкою роси».

Вийдіть зранку на луки або у двір, і ви побачите, що роса утворюється на траві, деревах. Але на доріжках, на землі роси немає. Так відбувається тому, що доріжки й земля за день прогріваються на сонці й повільно віддають тепло. А трава й дерева остигають швидше, тому їх поверхня збирає крапельки води з повітря.

 

 

Куди зникає вода коли вона висихає?

Пішов дощ, і ось уже вулиця на невелику річку. То там то тут з'являються глибокі калюжі. Шкода! І гуляти не можна піти! .. Але дощик незабаром закінчується. А потім тепле сонечко висушує калюжі. Вода зникає. Або наприклад, мама вивісила на мотузці білизну, і вона висохла до кінця дня.

 

 

Куди ж дінеться волога? Звісно, ми говоримо: вода випаровується. А що це означає?

Випаровування - це такий процес, коли рідина(не обов*язково вода) на повітрі швидко випаровується на газ або пару. Причому більшість рідин випаровуються дуже швидко, значно швидше, ніж вода. Наприклад, швидко випаровується бензин або нашатирний спирт.

Через що відбувається випаровування? Уявіть собі, що вода, як і всі речовини, складається з дрібних часточок – молекул. Вони тримаються одна за одну й тому ,наприклад, ми бачимо воду в калюжі або в каструлі. Але якщо ми почнемо нагрівати воду , то дрібні часточки розлетяться одна від одної у повітря. Цей процес вильоту часточок(молекул) і називається випаровуванням. Коли вода висихає, то це означає, що вона перетворилася на газ або пару й стала частиною повітря.

 
 

 

 

 

 

 

Методи попередження і профілактика конфліктів.

 

Ще одним важливим способом керування конфліктами є їхня профілактика. Сьогодні немає чіткого розмежування понять "профілактика конфліктів" та "попередження конфліктів" і ці поняття доволі часто вживають як синоніми. Однак "профілактика конфліктів" - це ширше поняття, а попередження конфліктів є вилом профілактики.

Профілактика конфліктів - це така організація життєдіяльності суб'єктів соціальної взаємодії, яка спрямована на недопущення конфлікту або на мінімізацію ймовірності його виникнення. Профілактика конфліктів є не менш важливою, ніж уміння конструктивно їх вирішувати. За умови ефективної профілактики можна уникнути навіть найменших негативних наслідків, які можуть виникнути внаслідок конфлікту, який був вирішений конструктивно.

Попередження конфліктів можуть здійснювати як самі суб'єкти соціальної взаємодії, та  спеціально підготовлені фахівці. А. Анцупов та А. Шипілов виділили чотири напрями, за якам ' потрібно проводити роботу з попередження конфліктів:

1) створення об'єктивних умов, які перешкоджають виникненню та деструктивному розваг, передконфліктних ситуацій;

оптимізація організаційно-управлінських умов створення та функціонування організацій;

усунення соціально-психологічних чинників виникнення конфліктів;

4) блокування особистісних чинників виникнення конфліктів. Здебільшого профілакта конфліктів треба здійснювати одночасно за всіма зазначеними напрямами.

До об'єктивних умов запобігання конфліктам належать:

1) створення сприятливих умов для життєдіяльності: матеріальна забезпеченість, умови робот» дорослих членів сім'ї та умови навчання дітей, можливості для самореалізації у професійній діяльності взаємини у трудовому колективі; здоров'я, стосунки в сім'ї, наявність вільного часу для повноцінного відпочинку і т. ін. Людина, яка має проблеми у якійсь із зазначених сфер, буде більш конфліктною, порівняно з тією, у якої таких проблем немає;

2) справедливий і гласний розподіл матеріальних благ у колективі, організації: типовою об'єктивною причиною виникнення конфлікту є дефіцит матеріальних благ та їхній несправедливий розподіл. Несправедливий розподіл духовних благ (нагороди, заохочення) причиною виникнення конфлікту буває рідше;

розробка правових та інших нормативних процедур вирішення типових передконфліктнах ситуацій: існують типові проблемні ситуації соціальної взаємодії та передконфліктні ситуації, я«і можуть призвести до конфлікту. Розробка нормативних процедур вирішення таких ситуацій дасть змогу учасникам взаємодії відстоювати власні інтереси, не вступаючи у конфлікт з опонентом;

заспокійливе матеріальне середовище, яке оточує людину: зручне планування житлових та робочих приміщень, оптимальні характеристики повітряного середовища, освітленості електромагнітних та інших полів, кольорова гама приміщень, кімнатні рослини, акваріуми, обладнання кімнат відпочинку, відсутність дратівливих шумів і т. ін. Загалом можна сказати, що все матеріальне середовище, яке оточує людину, має вплив на стан її організму та психіку, а відтак воно, хоча д опосередковано, може впливати і на конфліктність особистості.

До об'єктивно-суб'єктивних умов попередження конфліктів належать організаційно-управлінські фактори.

структурно-організаційні умови: структура організації має бути оптимальною. За умови, що формальна та неформальна структури колективу збігаються і відповідають поставленим перед організацією завданням, імовірність виникнення конфліктів буде незначною;

функціонально-організаційні умови: пов'язані з оптимізацією функціональних взаємозв'язків між структурними елементами організації та працівниками. Адже відомо, що функціональні суперечності зазвичай призводять до виникнення міжособистісних суперечностей;

особистісно-функціональні умови: працівник мусить максимально відповідати вимогам своєї посади. Невідповідність працівника займаній посаді за професійним рівнем, моральніснима, психологічними та фізичними особливостями може стати передумовою виникнення конфліктів; між ним та його співробітниками;

ситуативно-управлінські умови: пов'язані з прийняттям оптимальних управлінських рішень та грамотною оцінкою результатів діяльності працівників. Конфлікти можуть бути спровоковані некомпетентними рішеннями керівника або несправедливою, необгрунтованою негативною оцінкою результатів діяльності працівників.

Соціально-психологічні умови профілактики конфліктів здійснюють значний вплив на конфлікт, а тому зміна цих умов може привести до істотних змін у перебігу самого конфлікту.

А. Анцупов та А. Шипілов зазначають, що соціальна взаємодія має несуперечливий характер тоді, коли вона є збалансованою. Вони виділили п'ять балансів, при порушенні яких може виникнути конфлікт.

1. Баланс ролей. У соціальній взаємодії її учасники можуть грати щодо один одного ролі старшого, рівного або молодшого за своїм соціальним статусом. Якщо партнери по спілкуванню приймають свої ролі, рольового конфлікту не виникає. Найвищий конфліктний потенціал має роль старшого, хоча вона часто для людини є психологічно найбільш комфортною. Найсприятливішою у плані попередження конфліктів є взаємодія з оточенням на рівних.

2. Баланс взаємозалежності у рішеннях та діях. Кожна людна прагне до свободи та незалежності. Однак наша свобода не має обмежувати свободи тих, хто поряд. Якщо одна людина відчуває надмірну залежність від іншої, це може викликати у неї дискомфорт, спровокувати конфліктну поведінку.

3. Баланс взаємних послуг. Упродовж життя кожна людина надає допомогу іншим людям і отримує допомогу від інших людей. Однак, якими б альтруїстичними почуттями не керувалась людина, свідомо чи несвідомо вона фіксує послуги які надавала сама чи отримувала від інших. Порушення балансу у цій системі може викликати напруженість у стосунках і породити конфлікт.

4. Баланс збитків. Людям властиве почуття помсти. Підтримуючи баланс взаємних послуг, люди прагнуть підтримати і баланс збитків: якщо ми маємо збитки внаслідок дії інших людей, ми прагнемо також заподіяти шкоду тому,з чиєї вини ми постраждали. Завдання збитків може зруйнувати взаємини і стати причиною конфлікту.

5. Баланс самооцінки та зовнішньої оцінки. У процесі соціальної взаємодії відбувається постійне оцінювання людьми один одного. Найбільш інтенсивно процес взаємооцінювання відбувається у діадах керівник-підлегдай,. "вчитель-учень". Особливість процесу оцінювання себе та результатів своєї діяльносп полягає в тому, що індивід виявляє схильність обирати за основу такої оцінки позитивні сторони своєї особистості і те, що вдалося виконати у процесі діяльності. Натомість керівник оцінюючи роботу підлеглого, схильний оцінювати її на основі того, шо не вдалося зробити порівняно з ідеалом, нормативними вимогами до діяльності та її метою.

6. Баланс відповідальності виділяє Дж. Г. Скотт. На її думку, потенційно конфліктною є ситуація, у якій одна із сторін бере на себе занадто велику або занадто малу відповідальність. У першому випадку індивід, який взяв на себе завелику відповідальність, може відчути перенавантаження, твтому через необхідність виконувати додаткову роботу та відсутність підтримки. Якщо ж відповідальність занадто мала, може відчути зменшення своєї значущості, залежність від інших та втрату індивідуальності. В обох випадках можуть виникнути почуття образи та роздратованості, які лежать у основі конфлікту. Навіть якщо учасники ситуації їх не усвідомлюють, вони можуть виявлятись у поведінці партнерів у формі напруженості, підозріливості, роздратованості. А тому ше однією ум профілактики конфліктів є справедливий розподіл відповідальності.

Технологія попередження конфліктів - це сукупність знань про способи, засоби, прийоми впливу на перед конфліктну ситуацію, а також послідовність дій опонентів і третіх осіб, у результаті яких вирішується суперечність. :

Попередження конфліктів може здійснюватися різними способами та засобами, оскільки самі конфлікти є дуже різноманітними, несхожими. Найефективніше - попереджати причини їхнього виникнення.

Попередження конфлікту може бути:

частковим - коли відбувається нівелювання дії однієї з причин окремого конфлікту або обмеження її негативного впливу на проблемну ситуацію, яка склалася;

повним - коли відбувається нейтралізація усіх чинників, які лежать в основі конкретного конфлікту.

А.Г. Большаков та М.Ю. Неемєлова виділяють два рівні діяльності, спрямованої попередження конфліктів:

загальносоціальний;

психологічний.

Попередження конфліктів на першому рівні передбачає виявлення та усунення економічних, соціальних, політичних чинників, які дезорганізують соціальне життя. З метою попередження негативних соціальних явищ потрібно послідовно проводити економічну, соціальну та культурну політику в інтересах усіх верств населення, зміцнювати законність та правопорядок, підвищувати культурний рівень суспільства.

Ефективними формами попередження конфліктів, на думку цих авторів, с:

1) інституціоналізація взаємин - створення постійних або тимчасових формальних взаємин у межах яких відбувається взаємодія сторін. Формалізація взаємин передбачає їхню структуризацію та розподіл ролей, способи оцінки та моделі поведінки, які ускладнюють конфронтацію (конфліктологічні служби, консалтингові організації, громадські об'єднання і т. п.)

2) прийняття нормативних механізмів, які регулюють конфлікт за допомогою правових, релігійних, моральнісних, політичних та інших норм.

Психологічний рівень попередження конфліктів передбачає вышага на суб'єктивні чинники і здійснюється за допомогою психотерапії, психологічного консультування та соціально-психологічного

тренінгу.

 

 

 

 

 

Правила поведінки,

виконання яких допомагає не провокувати конфлікти.

 

·       Не прагніть домінувати за будь-яку ціну. Будьте принциповими, але не жорстокими.Пам'ятайте, що прямолінійність добре, але не завжди.

 

·       Критикуйте, але не критиканствуйте.

 

·       У всьому треба знати міру. Сказати правду теж треба вміти! Будьте незалежні, але не самовпевнені. Не перетворюйте наполегливість на настирливість.

 

·       Будьте справедливі та терпимі до людей. Не переоцінюйте свої здібності та можливості, не зменшуйте здібності і можливості інших.

 

·       Не проявляйте ініціативи там, де її не потребують.

 

·       Реалізуйте себе в творчості, а не в конфліктах.

 

·       Проявляйте витримку, оволодійте уміннями саморегуляції. Пошана до людей, знання правил ведення суперечки, дискусії, правил спілкування  допомагають запобігати непотрібним конфліктам.

 

 

 

Пам'ятка

 

Правила спілкування в конфліктній ситуації

Умійте володіти  собою.

Пам'ятайте: найкращий спосіб боротися з душевним неспокоєм - постійна зайнятість.

Щоб забути свої напасті, намагайтеся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, ви робите добро собі.

Не старайтеся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

Пам'ятайте: кожна людини - така ж яскрава унікальна індивідуальність, як і ви, приймайте її такою, якою вона є.

Умійте бачити в людині позитивні якості й у стосунках з нею спробуйте спиратися саме на ці якості.

Не ображайтесь  і не обурюйтесь критикою на вашу адресу, шукайте в ній виправні точки для самовдосконалення.

 

 

 

 

Правила спілкування в конфліктній ситуації.

 

·     Залишайся спокійним і врівноваженим.

·     Будь терплячим.

·     Не відповідай образою на образу

·     Будь готовим визнати свою провину.

·     Не треба мстити.

·     Прагни розвязати конфлікт

·     Постався до проблеми з гумором

·     Постав себе на місце свого співрозмовника

·     Вмій правильно висловити свою думку

Вмій почути свого співрозмовника

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                Булінг

 

Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний фізичний.
Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор. Хто провокує булінг в дитсадку Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: педагог або помічник вихователя: – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки – глузує із зовнішнього вигляду дитини – образливо висловлюється про дитину чи її батьків – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини батьки або члени сім’ї: – б'ють та ображають дитину вдома – принижують дитину у присутності інших дітей – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку). Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі. Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: вдома: – не хоче одягатися вранці – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі – грає наодинці в парку в дитячому садку: – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо – усамітнюється при будь-якій нагоді – часто губить свої іграшки або речі – бруднить чи псує одяг – грає поламаними іграшками – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі – не має друзів у групі.

.

Дистанційна освіта для дошкільнят

У ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна і весь світ, стає питання організації освітнього процесу в умовах карантину. В школах це питання вирішується за допомогою дистанційного навчання. Чи потрібна така робота в закладах дошкільної освіти? Чи можливо організувати таку роботу в закладах дошкільної освіти? Чи є для цього нормативні підстави?

Тож, чи потрібна така робота?

Під час карантину батьки повинні тримати дітей в ізоляції і це викликає певну тривожність у малюків, адже їх звичний ритм життя порушений, немає спілкування з однолітками, немає можливості побігати досхочу на дитячому майданчику.

Карантин – це не канікули та не відпустка. Відповідно до статті 3 Закону України «Про дошкільну освіту» Держава надає всебічну допомогу сім'ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних закладах дошкільної освіти у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов'язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку. А статєю 11 Закону України «Про освіту» визначено, що «метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок». Тому заклади дошкільної освіти продовжують здійснювати роботу щодо всебічного розвитку малюків.

Чи можливо організувати роботу з дистанційного навчання в закладах дошкільної освіти?

У статті 9 Закону України «Про освіту» відмічено, що однією з форм здобуття освіти є дистанційна форма здобуття освіти. Вона визначається, як «індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій». Але чи є придатною ця форма роботи для дітей дошкільного віку?

У листах МОНУ від 11.10.2017 № 1/9-546 «Методичні рекомендації щодо організації взаємодії закладів дошкільної освіти з батьками вихованців» та від 27.09.2010 № 1/9-666 «Про організацію роботи з дітьми п'ятирічного віку» зазначено, що «оперативно обмінюватися інформацією з батьками найзручніше в Інтернеті. У пригоді стануть сторінки сайтів закладів дошкільної освіти, електронне листування, онлайн-спілкування у закритій групі в соціальних мережах тощо» та відмічена важливість «розроблення та запровадження медіа-освіти, створення інформаційних дошкільних програм, зокрема "Електронної пошти для батьків" з питань розвитку дітей п'ятирічного віку». Це все стосується взаємодії з батьками та дає змогу навчити їх проводити час з дитиною з користю.

Але педагоги мають змогу не тільки інформувати батьків, а й проводити освітню роботу з дітьми. Лише необхідно дотримуватись вимог Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України24.03.2016 № 234 та зареєстрованого в Міністерствіюстиції України14 квітня 2016 № 563/28693 з метою запобігання проблемам зору та серцево-судинним захворюванням.

У розділі XIІ «Вимоги до розпорядку дня і навчання, організації життєдіяльності, рухової активності дітей» зазначено, що «перегляд розважальних телепередач, мультфільмів і діафільмів для дітей дошкільного віку допускається не частіше 1 разу на день. Тривалість перегляду розважальних телевізійних передач не повинна перевищувати 20 хвилин на день для дітей 3-4 років і 30 хвилин для дітей 5-6 років»

А у разі, коли дитині необхідно взаємодіяти з гаджетами, дотримуватись таких правил: «Заняття з використанням комп’ютерів дозволяється проводити для дітей старшого дошкільного віку два рази на тиждень (не більше одного разу протягом дня). Безперервна тривалість роботи з комп’ютером не повинна перевищувати 10 хвилин. Після занять з дітьми проводять зорову гімнастику. Для дітей з хронічними захворюваннями; дітей, що часто хворіють; після перенесених захворювань (протягом 2 тижнів); дітей з порушеннями зору тривалість занять з комп’ютером зменшується до 5-7 хвилин.

Для роботи з комп’ютером необхідно забезпечити раціональну організацію робочого місця: меблі повинні відповідати зросту дитини, верхня горизонталь екрана відеомонітора повинна знаходитися на рівні очей, відстань від очей до екрана – не менше 50 см.

Заняття з використанням електронних технічних засобів навчання (далі - ТЗН) з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку проводяться у разі згоди батьків не більше 10 хвилин. Для дітей старшого дошкільного віку безперервна тривалість занять з використанням ТЗН (інтерактивні дошки, відеопроектори тощо) не повинна перевищувати 15 хвилин».

То як доцільніше організувати цю роботу?

Дистанційне навчання відбувається по-різному, стандартизований підхід до всіх тут не спрацює. В дошкільних закладах взаємодія з родинами в умовах впровадження дистанційної освіти можлива у форматі «педагог – батьки – дитина». Це пов’язане з несформованостю багатьох навиків у дітей, таких як опанування самостійного читання, вміння роботи з ІКТ, самоорганізації тощо.

При організації такої форми роботи з дошкільниками батьків лякає та відштовхує те, що:

  • за умови власної роботи, дистанційного навчання дітей-школярів, у них не буде часу та сил виконувати завдання ще й з дошкільником,
  • небажання дитини займатися з батьками,
  • забагато фото-звітувань про виконану роботу,
  • необхідність дотримуватись конкретного часу занять,
  • псування зору дітей тощо.

Завданням педагога стає необхідність отримати підтримку батьків. Для цього необхідно створити комфортні умови і для них. Необхідно продумати роботу так, щоб батьків зацікавила можливість виконувати завдання у зручний час, надання можливості дитині поспілкуватися з друзями, підвищення інтересу малюка до знань запропонованою цікавою добіркою завдань тощо.

Інструментами спілкування при дистанційному навчанні можуть бути:

  • Електронна пошта – це стандартний сервіс Інтернету, що забезпечує передавання повідомлень, як у формі звичайних текстів, які в інших формах (програмах, графіці, звуках, відео) у відкритому чи зашифрованому вигляді.
  • Форум – найпоширеніша форма спілкування. Модератор форуму реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна об’єднати в один великий.
  • Чат – спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіо-, відеочат. Найбільш поширений текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою голосу, що під час за дистанційною формою є важливим моментом
  • Відеоконференція – це конференція реального часу в on-line режимі. Вона проводиться у визначений день і в призначений час. Для якісного проведення відеоконференції необхідна її чітка підготовка: створення програм, своєчасна інформація на сайті і розсилка за списком. Відеоконференція – один із сучасних способів зв’язку, що дозволяє проводити заняття у «віддалених групах», коли вихованці та вихователь знаходяться на відстані. Отже, обговорення відбувається у режимі реального часу. Вихователь і діти можуть бачити один одного.
  • Блог. Це форма спілкування, яка нагадує форум, де право на публікацію належить одній особі чи групі людей. Наприклад, автор розміщує публікацію у блозі, та дає можливість іншим прочитати і прокоментувати розміщений матеріал.
  • Соціальні мережі Telegram та Viber дозволяють створювати закриті та відкриті канали, групи, чати, обговорення тем, завдань, проблем, інформації.

Наразі вже багато закладів дошкільної освіти впроваджують дистанційне навчання, де робота здійснюється таким чином:

  • Найпоширенішою практикою є створення в соціальної мережі Viber групи для батьків та надання рекомендацій щодо здійснення освітньої роботи за окремими темами (фото-, аудіо-, відео-, письмово тощо) та отримання фотозвітів,
  • Надсилання посилань на сторінки з розвиваючими завданнями, аудиоказками, піснями, поробками, фізичними вправами в мережі Інтернет,
  • Надсилання відео-роликів за темами занять,
  • Проведення конкурсів, марафонів, флешмобів,
  • Он-лайн спілкування з дітьми,
  • Відео-конференції з групою дітей,
  • Створення та використання Ютуб-каналів.

Освітню роботу в умовах дистанційного навчання здійснюють не лише вихователі. До цієї роботи долучаються вчителі-логопеди, інструктори з фізкультури, музичні керівники, практичні психологи тощо.

Особливістю навчання дошкільнят, є необхідність включення в навчальну діяльність ігор (дидактичних, предметних, розвивальних).

Звертаємо увагу на те, що освітню роботу з дітьми необхідно здійснювати систематично. Дистанційне навчання доцільно проводити через інтерактивні навчальні матеріали, через соціальні мережі, через освітні платформи, електронні сервіси та додатки тощо.

Особливого значення для психологічного розвантаження малюків набувають зустрічі в режимі реального часу за допомогою гаджетів. Такі зустрічі доречно проводити 2 рази на тиждень у групах передшкільного віку, а саме: з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку (у разі згоди батьків) – не більше 10 хвилин, з дітьми старшого дошкільного віку – до 15 хвилин. Пропонуємо проводити заняття в режимі он-лайн конференції за таким графіком: молодший дошкільний вік – понеділок, середа з 10.00, середній дошкільний вік – вівторок, п’ятниця з 10.00, старший дошкільний вік – вівторок, четвер з 10.30.

Найзручнішим для проведення занять у форматі відеоконференцій є платформа Zoom (Безкоштовний обліковий запис дозволяє проводити відеоконференцію тривалістю 40 хвилин. Програма відмінно підходить для індивідуальних і групових занять, в неї можна заходити як з комп'ютера, так і з планшета з телефоном. До відеоконференції може підключитися будь-хто, що має посилання, або ідентифікатор конференції. Захід можна запланувати заздалегідь, а також зробити повторюване посилання, тобто для постійного заняття в певний час можна зробити одне і те ж посилання для входу. Переваги:

  • Відмінний зв'язок.
  • Відео та аудіо зв'язок з кожним учасником.
  • У Організатора є можливість вимикати і включати мікрофон, а також вимикати відео і запитувати включення відео у всіх учасників.
  • Можна увійти в конференцію як учасник з правами тільки для перегляду.
  • Можна ділитися екраном (screensharing) вже зі звуком.
  • Демонстрацію екрану можна поставити на паузу.
  • Більш того, можна ділитись не всім екраном, а тільки окремими додатками, наприклад, включити демонстрацію браузера.
  • В налаштуваннях можна надати всім учасникам можливість ділитися екраном, або включити обмеження, щоб робити це міг тільки організатор.
  • В платформу вбудована інтерактивна дошка, можна легко і швидко перемикатися з демонстрації екрану на дошку.)

Для дієвої організації дистанційного навчання пропонуємо наступний алгоритм:

1. Сплануйте роботу. Для цього визначте навчальний кінцевий результат, якого хочете отримати від малюків. Поставте собі три запитання: Чому я хочу навчити дітей? Яким чином вони досягнуть бажаних результатів? Яким чином я зможу допомогти їм досягнути бажаних результатів?

2. Створіть навчальні матеріали. Організувати навчальну діяльність вихованців дистанційно – це надати допомогу самостійно розібратися із тим, чого вони не знають і не вміють. Для цього у малюка повинні бути навчальні матеріали та завдання, посильні для його вікової групи. До навчальних матеріалів додавайте інструкції з використання, зазначайте час на виконання, рекомендації та підказки. Також, на допомогу батькам можна розміщувати мультимедійні матеріали – презентації, відеоролики, посилання, які допоможуть у вивченні зазначеної теми. Необхідно надати батькам перелік інтернет-джерел, які сприятимуть легшому засвоєнню матеріалу.

3. Враховуйте, що не всі вихованці однаково активно можуть бути залучені до освітньої діяльності. Потрібен індивідуальний підхід, це спрощує етап підготовки завдань й дозволяє розкрити творчий потенціал малюків.

4. Продумайте отримання зворотнього зв’язку. Для отримання зворотнього зв’язку радимо використовувати електронну пошту, онлайн-сервіси (наприклад освітню платформу Youtube, Viber, Skype, Whats App, Теlegram , ZOOM, тощо).

 

Що таке «новий» коронавірус?

Новий коронавірус (CoV) – це новий штам коронавірусу.

COVID-19 – це новий вірус, пов’язаний із тим же сімейством вірусів, що  і гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ) та деякі типи звичайної застуди.

 

Як поширюється COVID-19?

Вірус передається повітряно-крапельним шляхом, зокрема, через кашель і чхання, а також торкання поверхонь, забруднених вірусом. COVID-19 може жити на поверхнях протягом декількох годин, але прості дезінфікуючі засоби можуть його вбити.


Які симптоми коронавірусу?

Симптоми можуть включати підвищення температури, кашель і задишку. У більш важких випадках інфекція може викликати пневмонію або утруднення дихання. У  деяких випадках захворювання може бути смертельним.

Ці симптоми схожі на грип або звичайну застуду, які зустрічаються набагато частіше, ніж COVID-19. Ось чому для підтвердження інфікування людини COVID-19 необхідно провести тестування. Важливо пам’ятати, що ключові заходи профілактики однакові: часте миття рук та кашлевий етикет (прикривайте рот та ніс при кашлі чи чханні зігнутим ліктем або серветкою, а потім викидайте серветку у смітник, що закривається кришкою). Також існує вакцина проти грипу – тому дотримуйтесь графіку вакцинації для себе та дитини.

Як я можу уникнути ризику зараження?

Ось чотири запобіжні заходи, яких ви та ваша сім’я можете вжити, щоб уникнути зараження:

  1. Часто мийте руки, використовуючи мило та воду або спиртовмісні засоби для миття рук
  2. Прикривайте рот і ніс при кашлі або чханні суглобом ліктя або серветкою і викидайте серветку у смітник, що закривається кришкою
  3. Уникайте тісного контакту з усіма, хто має симптоми застуди або грипу
  4. Негайно звертайтеся до лікаря, якщо у вас підвищена температура, кашель або якщо ви відчуваєте, що вам важко дихати.

Чи варто носити медичну маску?

Використовувати медичну маску рекомендується, якщо у вас є такі симптоми, як кашель або чхання, для захисту інших. Якщо у вас немає таких симптомів, не потрібно носити маску.

Якщо ви використовуєте маски, їх необхідно носити та утилізувати належним чином, щоб забезпечити їх ефективність та уникнути підвищеного ризику передачі вірусу.

Самого лише використання масок недостатньо для того, щоб зупинити інфекцію. Окрім носіння маски, слід часто мити руки, прикривати рот під час чхання та кашлю та уникати тісного контакту з будь-ким, хто має симптоми застуди чи грипу (кашель, чхання, лихоманка).

 

Чи діє COVID-19 на дітей?

Це новий вірус, і ми поки що недостатньо знаємо про те, як він діє на дітей чи вагітних жінок. Ми знаємо, що вірусом можуть заразитися люди будь-якого віку, але поки що зафіксовано небагато випадків інфікування COVID-19 серед дітей. Вірус є летальним у рідкісних випадках, поки що в основному серед людей похилого віку, які раніше мали проблеми зі здоров’ям.

Що робити, якщо у моєї дитини проявляються симптоми COVID-19?

Зверніться до лікаря, але пам’ятайте, що в Північній півкулі нині сезон грипу, і симптоми COVID-19 (такі, як кашель або лихоманка), можуть бути схожими на симптоми грипу або звичайної застуди – захворювань, які трапляються набагато частіше.

Продовжуйте дотримуватися гігієни рук, як-от регулярно мийте руки, кашлевого етикету, дотримуйтесь графіку вакцинації для вашої дитини, щоб ваша дитина була захищена від вірусів та бактерій, які викликають інші захворювання.

Як і у випадку з іншими респіраторними інфекціями, такими як грип, якщо у вас або вашої дитини є симптоми, негайно звертайтеся до лікаря і намагайтеся уникати відвідування громадських місць (робоче місце, школа, громадський транспорт), щоб вірус не поширювався на інших.

Що робити, якщо у члена моєї сім’ї проявляються симптоми?

Якщо у вас або у вашої дитини спостерігається підвищення температури, кашель або утруднене дихання, вам слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо ви їздили в регіони, де виявлено випадки інфікування COVID-19, або якщо ви були в тісному контакті з тими, хто приїхав з одного з цих регіонів і має респіраторні симптоми, подумайте про те, щоб повідомити свого лікаря про це заздалегідь.

Як найкращим чином мити руки?

Крок 1: Намочіть руки проточною водою

Крок 2: Нанесіть достатньо мила на мокрі руки

Крок 3: Протріть всі поверхні рук, включаючи тильну сторону рук, між пальцями та під нігтями – принаймні 20 секунд.

Крок 4: Ретельно промийте руки проточною водою

Крок 5: Висушіть руки чистою тканиною або рушником одноразового використання.

Мийте руки часто, особливо перед їжею; після прочищення носа, кашлю або чхання; та після туалету.

Якщо мило та вода недоступні, використовуйте дезінфікуючий засіб, що містить щонайменше 60% спирту. Якщо руки помітно забруднені, обов’язково мийте їх з милом.

 

ВПЛИВ СТРЕСУ НА ОРГАНІЗМ ДИТИНИ.

ЧИМ МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ БАТЬКИ І КОЛИ

ВАРТО ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛІКАРЯ

Стрес – це реакція організму на подразнення, де подразником є ситуація. Більшість дітей сьогодні перебуває під впливом стресу, оскільки посилюється психічна діяльність дитини у  зв’язку з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації (інформаційний стрес). Виникає перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників (емоційний стрес).

У невеликих кількостях стрес може бути «позитивним». Але надмірний стрес – «токсичний» і може вплинути на поведінку дитини, її працездатність, здоров'я, взаємини з оточенням і в родині.

Причини стресу у дитини:

  • патологічні спадкові фактори;
  •  особливості особистості;
  •  вік (юнацький, пізній);
  •  особливі періоди життя;
  •  тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення);
  •  негативні потрясіння;
  •  стихійні лиха;
  •  нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням;
  •  низький рівень чи відсутність соціальної підтримки;
  •  фізичні та емоційні перенапруження під час навчання;
  •  великі зміни в сім'ї (розлучення, переїзд або навіть народження нового члена сім'ї);
  •  надмірно щільний графік (навчання, зайняття спортом, відвідування гуртків тощо) і невеликій перепочинку між різними видами зайнятості.
  • психологічний тиск на самого себе (людина-«приклад» у всьому і боязнь робити помилки);
  • шкільний стрес (страх покарання та отримання незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час навчальних занять);

Дослідження показують, що негативний вплив стресу є більш глибоким на дітей, які молодші 10 років. За даними Американської психологічної асоціації, близько 20% дітей повідомляють про те, що вони відчувають сильну тривогу і напруження, але на жаль, тільки 3% батьків можуть оцінити наявність стресу у своєї дитини.

Діти по-різному реагують на стрес залежно від індивідуальних якостей і навичок управління собою. Школярі молодших класів не зможуть повною мірою пояснити свої почуття, в той час як дорослі діти можуть точно сказати, що їх турбує і чому (хоча важливим фактором залишається те, що вони зазвичай не будуть ділитися цією інформацією з батьками).

У дітей стрес може проявлятися через зміни в поведінці. Загальні зміни можуть включати дратівливість або примхливість, плач, пітливість долонь, втечі, агресивні або захисні сплески, погойдування, відмова від діяльності, яка раніше приносила їм задоволення, постійний вираз занепокоєння, скарги на школу більше ніж зазвичай, демонстрація несподіваних переляканих реакцій, занадто велика або занадто мала прихильність до батьків або вчителя, нервово-рухова поведінка (наприклад, закручування або розтягнення волосся, жування і смоктання, кусання шкіри та нігтів).

Експерти припускають, що діти можуть реагувати на стрес більш глобально через депресію, апатію і уникнення, нав’язливі стани, надмірну сором'язливість, надмірну увага, надмірне занепокоєння,  «замерзання» в соціальних ситуаціях, нав'язливим інтересом до предметів, рутини, їжі і постійного занепокоєнням про те, «що буде далі»; надмірним чіпляння.